Не має старості поет.
Лунає піснею в роках.
Його життя складний сюжет –
Сценічна драма у віках.
Із поколінь до поколінь
Підуть його пісні-вірші.
Це його образ, його тінь,
Порив стражденної душі.
Палало серце полум’ям,
Тому й не довговічне.
Любові уділило нам,
Народжене у січні.
Палахкотіло та жило,
Себе віддавши людям.
У пам’ять вічну увійшло,
Не догодивши суддям.
Та щирих друзів, все ж, здобув,
Закоханих у пісню.
Того ніхто з них не забув –
Його не стало в липні.
А пісня залишилась нам,
Навік жива у серці.
Він будував Духовний Храм
У своєріднім герці.
Не був байдужий до життя,
Згорів, не завагався.
Віддав себе на розп’яття
і з Небом поєднався.
