- От і скажи, що є прогрес...
-І що ти маєш на увазі?
- Що говорити до небес,
це як втирать сліпому мазі.
Це із невинного, як те,
Що навіть грішник святить воду
Бо страх під куполи веде.
- І віра...
- Опій для народу.
У що та віра? Що немає
Десь болю, злиднів і неправди,
Хоча багато хто й не знає
Чи у раю собі порадить.
Як там позбутись пихи, злості,
Де хтивість, заздрощі подіти.
Чи перейдуть ті вади в кості
І будуть разом з ними гнити?
Коли душа не мре, то з нею
І почуття є невмирущі,
Тоді прощати вбивці, гею,
Що райський сад вподібнить пущі.
- Не все й не всім Господь прощає.
- Інакше «пекла» не було б,
Того що муками жахає
Усіх хто свій не хрестить лоб,
І не приносить дань на таці
Щоби залагодить гріхи.
Тож для релігій новобранців
І чорт продажний не лихий.
-Та все ж за краще йти до Бога,
Аніж зі зброєю у бій.
- Гладкою щоб була дорога
І переповнена надій?
А хто кому її вторує
Коли не взятись за кайло
- Та може піп і не гарує...
- Все ж росить піт його чоло
Бо ж попід рясою не голо,
Та ще й кишені не пусті.
ЩОДЕНЬ ПРО ЦЕ він безвість молить
З-за окривавлених хрестів.
