Тринадцять днів без жодних твоїх дзвінків
Відсиджуючись вдома з чорним чаєм
Скурюючи цигарки в жахливій депресії
Змінювати аудіо записи в МР3-плеєрі
В вікнах шукати тебе з парасолею
(саме так, з парасолею,
період проливних дощів у нашому місті)
Засинаючи з телефоном під подушкою
З надією на дзвінок між другою і третьою годиною ночі
Просинатися в темряві, провіряючи, чи немає пропущених
Заварювати міцну каву, зрівнюючи її з твоїми обіймами
Розпаковувати нову пачку цигарок,
не думаючи про серцево-судинні захворювання
Жадібно спалюючи одну за другою, ловити краплі дощу долонями
Починаючи любити депресію, це значить, сміятися з купи недопалків…
Тринадцять днів без жодних твоїх повідомлень
Без жодних ознак життя, але вірити до кінця що ти не така
В уяві вимальовувати твої контури лиця, сподіватися
Прокручуючи в голові кожну цифру твого номеру
Набираючи, чути набридливі голоси операторів
Залишаючи голосові повідомлення, задихатися…
Лікуватися шаленими дозами нікотину
В чотирьох прокурених стінах, говорити з депресією
Хто в чому винен і коли вона залишить мої стіни
Хоч насправді вона називала це «Руїни»…
Тринадцять днів, не чуючи її голосу, не бачачи її кирилиці,
Не відчуваючи її подиху, не говорячи вже про дотики,
Це гірше наркотиків, не допоможуть ніякі антибіотики
Де небо затягнули хмари, мов ти затягнула мене у свою хворобу
Де незлічені зорі які б вмістились на твої долоні
Де тиша, тихіша самої тиші
Без твоїх повідомлень і твоїх дзвінків, усвідомлювати
Що грози схожі до твоїх поцілунків
Які безжально приємні, хоча і страшні, твої громовиці
Усвідомлюючи свою безсилість в твоїй присутності і коли ти не поряд
Мавка моя, безжально вродлива і безжально жорстока
Ламаючи мій спокій тринадцять днів, не враховуючи вічності з тобою
Ти не з’являйся більше у моїх настроях, не пливи по моїх венах
Я майже здурів, без твоєї присутності, але з твоєю участю
Без твоїх слів…
Без твоїх повідомлень…
За тринадцять днів…
