Може не треба під гасла Петлюри
знову тривожити край?
Може, не проситься влада на штурми
чи не знайшлося в записках Сосюри, –
«Я українець! Стріляй!»
Може, прокинулась тінь курінного
чи закричав комісар,
щоб відреклися від імені свого?
Може, дванадцять апостолів Бога
ще не розп’яв пролетар?
Може, відсидітись? Може, хтось інший
піде на цю боротьбу?
Може, нічого не треба нам більше?
Може промовчати, поки не гірше,
і проковтнути ганьбу?
Може, у когось бракує відваги?
Може, потрібен домкрат,
щоб не лежати,
а стати
під стяги?
Тільки що бродять зальотні ватаги
куплені в опт напрокат.
Тільки ще душі у п’ятах від щигля,
тільки що сниться тюрма,
тільки що ранні плоди не достигли.
Тільки даремно ми робимо вигляд,
ніби нічого нема.
Тільки потрібно, щоб стали стіною
всі як один.
Ми ж – брати?
Тільки що жаль відступати без бою.
Тільки що...,
хто ризикне головою,
з жовто-блакитним іти?
