Доля народу вершиться зазвичай без нього
За зачиненими на сім замків дверима.
Там кожен депутат хоче хапнути «свого»
І обрубати народу їх ледь відрісші крила.
Там кожен має право на власний бюджет
І плювати в якій дупі країна
Українцям вже звичний саме такий сюжет
Нам не звикати стоять на колінах.
Українці безправні, сліпі і безликі
Ну… так думають дяді в костюмах
А ми з ними згодні, ми наче дикі
Мовчки втопаєм в брехні парфумах.
Ми мовчимо, коли варто кричати
Згодні ми з ними, вони ж ніби «влада»!!!
Та доки ми зможемо образу ковтати?!?
Борімося! Бо ми ж не бидло – ми громада!!!
