У людини з такими віршами
Не могли бути вуста,
які б не хотілося цілувати.
Я, звичайно, що про Івана
Франка.
В українському місті поляків
Музикою вливалися у бруківку,
Злітали попід дахи
Кожної, певно, домівки
Міста на ймення Львів.
Цікаво, що в місті,
Що носить його вже ім'я,
Мені бракувало кисню
В обіймах міцних, наче ніжний капкан.
Виходить,завдячую двічі:
За той казковий без кілька днів квітень
Та за те, що довірив словам
Такі справжні і щирі миті.
Тож дякую, Каменяр.
Марина Смагіна
http://vk.com/smahina
