В нас з тобою стосунки
хороші,
Та в мене кури не клюють
гроші.
Я не знаменитість і не зірка.
Ні! Ні! Ні!
Та ти сподобалась мені.
І бажав з тобою подружитись,
І мріяв з тобою одружитись,
І знав, що таких як ти
Не зможу більше я знайти.
Та ми просто лише знайомі,
Ще такі таємничі, невідомі.
Не доріс я до друга
І ти не стала мені подруга.
Що з того, що кохаю,
Якщо на прощання рукою
помахаю,
Та на цьому і кінець,
Не поведу тебе я під вінець.
Ти знаєш важко тобою без
тебе жити.
А мені сумно, що не зміг
підкорити
Вершини під назвою
«кохання»,
Та моя спроба не остання.
Затратив чимало часу й сили.
Забудь про неї , мене
просили.
Але не можу забути її,
А в гаю співають солов’ї…
В гаю співають солов’ї,
Що ще кохає він її,
Але намагається забути.
А чому? Знає він, а нам
збагнути.
Так скажіть, скажіть, чому…
Чому не забувається вона
йому?
Дайте відповідь на запитання.
Та то і є його справжнє
кохання.
Тож пробачте! Не забуду! Не
просіть!
Краще всіх святих моліть,
Щоб моя спроба була остання,
Бо ж не втрачу я своє
кохання.
Я зможу! Я все стерплю,
Бо ж так сильно люблю.
І в гаю співають солов’ї,
Борись! Не втрать її!
