Навіщо залишила мені тіло,
Якщо вбила мою душу?
Краще б в пеклі зараз тліло,
Ніж тепер мучитись я мушу.
Скажи, за що ти так зі мною?
Здавалося, ріднішої немає,
А виявилась такою чужою…
Ще вчора я, а сьогодні інший
обнімає.
Невже ти ніколи не кохала?
Невже не справжні почуття?
Ти прекрасно свою роль
зіграла,
А як же, а як же я…
А що я? А я нічого.
Не ту коханою називав,
А ти довела мене до того,
Що безсердечним я став.
Винна, невинна – всіх під
розстріл,
Нікого не жалів, хоч когось і
було жаль,
Не витрачайте на мене Амури
своїх стріл,
Бо ж ніхто не зруйнує ту
печаль.
Я радий був би, якби хто
воскресив душу,
Та нікому не те, що не даю
повноцінних шансів,
Хто наблизиться, всіх
передушу
Не видавши навіть авансів.
Ллються сльози дівочі, коли
розбиваю їх почуття,
Здається, наче в крові мої
руки,
Наче відбираю у них життя,
таке паскудне відчуття.
Хто спасе? За що мені такі
муки?
Живе тіло без душі,
А та, можливо, воскресає,
Бо здатний писати вірші.
Мертвий дух, душа не вмирає.
