Блукав янгол грішною землею,
По стежкам, де не ходять і навіть святі.
Йшов шляхом за мрією своєю,
Блукав стежками, віками на самоті.
Блукав янгол, дивився на людей та світ -
На зло, біди, горе та море сліз.
Блукав багато тисяч років, зим і літ,
Блукав без сну, спочинку та валіз.
І хоч по дорозі втратив крила,
(То була його кара, послана з небес.)
Та любов на денці десь жевріла,
Душа надіялась, чекала ще чудес.
Колись він, закохався в одну дівчину,
Через неї, втратив все - і крила
І кохав все життя лиш її, єдину -
Ту, що завше була серцю мила...
Лиш втратив її, вона померла,
А він, виблагав для неї, нове життя.
Тоді, вона - зіркою воскресла,
Лише не було в її серце вороття...
...дуже боляче... 
