Хтось замкнувсь на тисячу замків,
Відгородивсь від усього болючого.
Хтось цього світу боявся й тремтів.
Світ душу лякав і сто років мучив.
Хтось терпів сто років самотності,
Бо знищив свій спокій за власну любов.
У Когось щоки пошерхлИ від вологості,
Й першило в горлянці від молитов.
У Когось в очах бриніла утома.
Хтось ввечері кутався в плащ.
Когось давно не чекають удома.
Він сам для себе і Бог, і палач.
У Когось в квартирі пропахло все цвіллю,
Спиртним, сигаретами несе із балкону.
Хтось каже собі "я просто вільний",
Насправді ж, уже не потрібен нікому.
