З чого б почати нашу історію. Історію не про любов, не про людське життя, хоча, що це за історія без драми та страждань, що це за історія без щирого кохання та поцілунків… І такі бувають історії, повірте… Це історія про те, що я бачу просто зараз, що відчуваю просто зараз, про що вірю просто зараз, про що мрію, страждаю, розумію і кидаю у прірву.
Як летіли з чорного неба, летіли до долу, безупинну, без передишки і вагань… Так не хотілося тоді нікого, нічого, не розуміючи для чого весь цей світ. Політ – ось, що було важливим на той момент… Слова відлітали із уст, вони переставали існувати на волі, вони просто ставали не важливими для всіх… А що у наш час є важливим для всіх на світі, що стає важливішим за почуття, за любов, за здоров’я, дорожче за рідних, за щастя – гроші… Маленькі купюри, папірці які не несуть по-суті ніякої цінності, але як люди бігають за ними усе життя, безперестанку… Пуста трата часу, чи не так?
Пролетіли, менше хвилини пройшло, але як пролетіли…Красота народжується з малого та елементарного. Один рух, одне слово, одна маленька деталь в космосі, маленька ідеє в думці може перетворити бридке каченя у лебедя. Про красоту говорили всі, писали вірші, присвячували все своє життя. Але я ще не побачила щоб красота спасла цей світ, тому не бачу сенсу присвячувати їй своє життя. Я бачу красоту в деякому іншому вимірі ніж ви напевне…Красота для мене прирівнюється до чуда, до непояснювального і дивовижного. А що для мене чудо розповім чуть-чуть пізніше.
Музика у вухах дзеленчить, музика живе усюди. Просто не вірю людям які не вірять, що музика живе у них, у природі, у маленькому стуку, у бджілці й вітру дерев, у твоєму серці і душі. Зараз наші падаючі чують музику також, просто вона звучить різкіше, чутливіше і майже магічно перетворюється у життя. Так створюється щось нове, саме у такі моменти я вірю, що світ зміниться на краще. Хоч та віра зникне через п’ять хвилин, але зраз вона живе і розквітає у мені.
Люди, сміливі дії, сміливі думки, але бездумність і бездушність губить їх. Сучасний світ хоч має багато знань, але це не означає, що він вміє користуватися цим добром, що плекали наші предки століттями. Думки не просто так приходили до їхніх голівок, вони працювали, пізнавали світ і себе, в першу чергу себе, вдосконалювали себе і своє життя, вони розуміли, що тільки так зможуть добитись чогось величного. А що зараз? Риторичне питання, адже ви знаєте відповідь, але я повторю слова, банальні та звичні. Зараз ера користувачів, безумного використання ресурсів які, на жаль, не безкінечні, корисливість перемагає самовладання людської думки. Так зникає багато корисного та необхідного для нас в майбутньому, для наших дітей, але ми зараз переймаємося тільки собою і своїми проблемами. Знецінення у моїх очах…
А наші падаючі герої летять, бачать чисте небо, голубе й прозоре водночас, свіже, але вже зморене нашими діями. Не страх зараз керує ними, а почуття захвату. Політ зачаровує їх, він полонив їхні почуття. Як я завидую їм…Хочу за ними впасти, хочу просто туди де вони… Як це красиво, словами не передати… Їхній політ це їхнє життя - це все, насправді все, що вони мають, єдине… До секунд перейшло діло, до маленьких часточок часу і діла. Секунди – вони як причепливі мухи в жаркий день прилипають до тебе як до…ну, знаєте хто. Раз, два, три, чотири, ще трішки й кінець настане… Момент цілющої наснаги… Простір і час завмер для наших літунів, все навколо завмерло для них, світ на мить перестав дихати в буквальному сенсі, всі у світі дивляться на них.
Трагічно бачити як помирає людина, навіть коли вона є не знайомою для вас. А коли помирає рідний, друг чи просто колись познайомились з цією людиною в минулому, просто не віриться… Ха, а чому я заговорила по смерть? Для нашої історії вона не підходить…
Летимо!.. і…..БАХ! Ми впали. А куди? До якого місця ми попали? Очевидність першої вашої думки настільки банальна і зрозуміла, що є правильною відповіддю для нашого випадку, але ви, як і більшість у цьому забутому місці Богом, не хочете прийняти це за єдину правду, за єдиний вихід із ситуації… Ви не винні, то все я. Ха.
Про кого ми там говорили? Ах, та – герої! Забудьте вже про них, настає нова історія нових новин.
ID:
472323
Рубрика: Проза
дата надходження: 13.01.2014 22:31:25
© дата внесення змiн: 16.10.2014 21:14:59
автор: Sam Holgon
Вкажіть причину вашої скарги
|
