Крилаті хмарки - птахи на льоту,
Їх гонить вітер, а вони танцюють,
А на землі уже сади цвітуть,
І пелюстки, неначе сніг - лютують.
Буяє травень гірким полином,
Ці запахи давно лягли у груди,
Заходить Сонце над старим млином,
До сну ідуть дерева, коні, люди…
Лише, не змащені, поскрипують хвіртки,
Крізь них біжать у білий сад дівчата,
Коханий жде, дається у знаки
Їх кожна зустріч, що для них, як свято.
- Моя кохана, пташко чарівна,
Для мене ти одна на білім світі,
З тобою щастя питиму до дна,
У парі будемо усе життя летіти.
До Місяця звертаюсь нині я:
- Ти заміни вночі нам ясне Сонце,
Під звуки віртуоза – солов’я,
Кохання зорі простягни в долонцях…
