За окулярами заховане обличчя?
За окулярами заховане життя!
Таке чуже! Таке незвичне!
Не так як жив…
Тут істина проста.
Потік стрімкий весняною порою,
Змітає на шляху своїм усе:
Чи з засторогами збудовані покої,
Чи дамби, де чужі всі береги.
Змело й мене!
Лишило тільки очі.
Які заховані тепер під темним склом.
Я не зніму їх. Бо уже й не хочу –
Вернутись в світ ким був давно.
За окулярами заховане обличчя?
За окулярами заховане життя!
Лиш колір скла я поміняю – зручно,
Побачу світ у рожевих тонах!
