Свиня мовби одуріла,
День і ніч гуляє,
Як від кого залетіла,
Сама те не знає.
Кнур не знав про ті події,
Все чекав приплоду,
Свиня ходить при надії,
Поповнення роду.
Ось настала та хвилина,
Кнур від щастя мліє,
Не свиня справжня скотина,
З горя він чорніє.
Ох і клята ти свинюка,
Ганьба на весь рід,
Для кнура тепер наука,
Для свині приплід.
Її діти, що казати,
Як не є, то мати,
Буде з ними бідувати,
Ще й люто гарчати.
Безталанна – йди із дому,
Що тепер робити?
Та біда уся у тому,
Не вмів кнур любити.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/570-svinya-odurila.html
