|
Нині в нашім курнику була шура-бура.
На індиків ювілей громада прибула.
Секретарка-куріпочка усіх записала,
Хто за ким вітати має, кому честь припала...
Співать індику "фірамби " гуся запустили,
Гелготати він умів, хоч робив впівсили.
Ликнув гусь води з стакана: пересохло горло,
Букет в руки, конверт в жменю, крякнув раз гонорно.
Зайшов сміло в кабінет, хоч й тряслося воло:
- Я, навіки вам є друг, - розпочав промову.
Індик так надув папулі й вибалушив очі:
- Ти конверт сюди давай, дурно не гелгочи.
"Порахував " подарунок, кинув до шуфляди:
- Що ж, гусаку, файний презент, бачить тебе радий.
Іди собі восвоясі, рішу твоє діло...
Хто там ще вітати має? Приступайте сміло....
Другим півень записався до " важного тіла ",
Він герой був серед курок, а в житті - несмілий.
Всім гаремом когута виряджали кури,
Що ж купити ювіляру, як в бюджеті - дзюри?
Склалися всі по яйцю, вийшла майже копа,
Пір'я дали на костюм, треба ж вбрати хлопа.
Зайшов Петя в кабінет, витягнув записку...
А індик так скривив варги, ніби дав по писку:
- Мені оди не читай, а давай коперту,
Які яйця? Що ти верзеш? Не тре тут концерту.
В когута зі страху голос застряг у жолудку...
- Я, тобі Петре, згадаю цю з яйцями "шутку".
Секретарка-куріпочка добре знала діло,
Когута взяла за плечі, витрутить зуміла.
...Х то там далі солізянта вітать записався?
- Качур з області приїхав, - хтось в юрбі озвався.
Бач, приїхав, навіть квітку вирвав по дорозі
Індик гостя обласного стрінув на порозі.
Квітку, як медаль вчепив на великі груди:
- Вип'єм, качуре, з тобою, ми ж - великі люде.
Куріпочці два рази повторять не треба,
Відчинила в шафі двері, а там... все що треба.
Стіл ломився від закусок, їж-пий, все що хочеш
Індик з качуром гостились до глупої ночі.
... А тим часом у приймальні від запахів мліли.
Та покинуть ювіляра тварини не сміли.
Барану пообіцяв індик всемогутній,
Що "рішить " його питання, відчепляться трутні.
А осел жив при надії, що індик поможе,
І поставить на кордоні головним сторожем.
Схрумкала давно букет ангорська крольчиха,
Прийшла вітать ювіляра, щоб не зробив лиха.
Лиш свиня, на те й свиня, рохкала сердито.
Вона - дама породиста, й рвалась до корита.
... Нині в нашім курнику шура-бура була.
Не робіть великих очей, що про це не чули.
Бо давно "за моду "взяли індики пихаті
Святкувати ювілеї у державній хаті.
Оксана Максимишин - Корабель
ID:
483637
Рубрика: Поезія, Сатира
дата надходження: 05.03.2014 11:17:07
© дата внесення змiн: 05.03.2014 11:17:07
автор: ОксМаксКорабель
Вкажіть причину вашої скарги
|
