Знаю що обіч пройти буде легше
Хтось до мене вписав ці слова
Тонким грифом записана в вірші
Ось де вся закінчиться душа
Ніби нічого більше писати
Всюди хромо біжить олівець
Та хотілось востаннє сказати
Що я вірю у пам'ять сердець
Бо так скоро вона не минає
Хтось мабуть збереже назавжди
Ясні очі що вірно кохає
Хтось забуде нездійснені сни
Сірим попелом й димом похмурим
Зачадіє й моя голова
І по осені листом калюжним
Зникне зовсім нічія душа
І небуде ніякої звістки
Біла краска з картин цих зійде
Я один раз родився в берізки
Сюди вдруге ніхто неприйде