Петру из Киева - посмертно - посвящается.
"Как мы можем знать, что такое смерть,
когда мы не знаем ещё, что такое жизнь…"
Горько.
Он ушел сейчас
Под весенним
Мирным
Небом.
Заслонил
От смерти нас.
Не дожил.
Виновен не был.
Передал
Завет от масс
Той святой
Небесной сотне…
Отчего
В сей скорбный час
Так тревожно
Нам сегодня?
Отчего
На сердце боль
И в душе
Зияет рана?
Понимаем
Мы с тобой
Слишком поздно –
Неоплатна
Жизнь
У каждого бойца,
Что за родину
Сражался.
Он сражался
До конца.
Ну, а Крым?
Позорно сдался…
Так легко -
Такой ценой.
Кто-то
Обо всём
Заплачет?
Иль пожизненной
Виной
Рассчитается
Иначе.
26.03.14
Гаджа Петро Миронович родом із Рахова Закарпатської області. Проживав у Києві.
У нього залишилася дружина Марина та 19-річний син Костянтин — студент. Ще є старенька мама Марія Миколаївна (1938 р.н.), яка мешкає у селі під Полтавою. Вона дуже активна — створювала майдан у своєму селі.
Незважаючи на слабке здоров'я, був на майдані з перших днів, займався нічними чергуваннями, входив до 8-ої сотні. Під час подій під Верховною Радою наковтався газу. Товариші хотіли дати респіратор. Він сказав: «Беріть собі, а я і так хворий». В кінці лютого потрапив до лікарні. Майже місяць лікувався від газових опіків бронхів та легень. За кілька днів до смерті залишив лікарню, збирався до санаторію, але 22 березня помер.
Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності
Щемно... Вічна пам'ять героям України, які здобували для нас свободу ціною власного життя... 
Нехай країна не забуде своїх героїв! 
