розхристані думки
Предки славились салом і розумом,
Поважали статечність і роздуми.
Ми ж, сучасні, хоч хліба не просимо,
Вже не мудрствуєм, ситі прогнозами.
Ризикніть-но про сутності «вічного»
Поспитати у першого стрічного –
Він вам видасть т а к е, як погодиться,
Т а к по-своєму скаже, як водиться,
І пошле так далеко… за обрії.
Так що краще змовчіть, люди добрії.
Не до цього тепер, не до «вічного»,
Людям хочеться борщику звичного
Та ковбаски, у смальці залитої.
Це вже потім – до бога з молитвою.
Люди нині стають прагматичними,
Люди учаться бути практичними,
Бо, з подіями згідно останніми,
Нам ще довго говіть сподіваннями.
Апетит по настирній могутності
Перевершує догми і сутності.
І, поки у парламенті сутички,
нам щавлеві посьорбувать супчики.
Так що – не зачіпайте зустрічного
Він, сердега, від посту незвичного
Сам не радий тепер, що злостивиться –
він і сам тепер чуха потилицю.
травень, 2004
Ник.С.Пичугин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ради бога, это моя вина. Владимир Александрович был моим ... единомышленником, мне приятныо и Ваше внимание к этому стихотворению, и Ваша заинтересованная высокая оценка. Ник.С.
От 90-ых и по сей день - стих своевременен. Это громко говорит о многом.
Но скоро будет Чудо! Чудо! Ха-ха...
Так и хочется сказать словами Заратустры:
- Вы – верующие в меня: но что толку во всех верующих!
Ник.С.Пичугин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Они блаженны!
Простите невольный обман. Это стихотворение В.Шпака. Ник.С.
