Україна моя рідна Батьківщина!
Чому ти знов така сумна,
Приходиш уві сні?
Знов мати плаче над могилою сина,
І дуже тяжко на серці мені,
Дивитись, як страждаєш,
І спокою не знаєш.
Ні! - Ні, скажемо війні!
Ні! - Скажемо війні!
Сніг зійде по Весні,
I Сонечко усіх нас зігріває.
Пташки в гаю спиватимуть пісні,
І голуб миру у небі літає,
Ні! - Ні, скажемо війні!
Україна моя рідна ненька, вільна!
Красунечко моя, чом сльози на очах?
Я віру й знаю кращий долі гідна,
Писав Тарас нам у своїх віршах.
Але так тяжко на серці мені
Дивитись, як страждаєш,
І спокою не маєш
Ні! - Ні скажемо війні!
Ні! - Скажемо війні
Нам хтось рахує дні,
I гірко від брехні...
Дзвоніть у церковні дзвони!
Всі, як один на захист станемо твій.
Поклич синів i захисти кордони.
Нехай нерівний, але прийму бій!
З'явились у небі знову "чорні круки",
Будь за що, навпіл годні розірвати,
Тебе моя Україна, рідна мати.
Заради Бога, від крові вмийте руки,
I геть летить, я хочу закричати!
Ні! - Скажемо війні!
Колосся зійдуть по Весні
I Сонечко усіх нас зігріває.
Пташки в гаю співатимуть пісні
I голуб миру у небі літає,
Дитинку мати в люльці колихає.
Ні! - Ні, скажемо війні!
Україна земле рідна і квітуча,
Відчуй потужний наш козацький рух
Невиліковна рана i болюча,
Твоїй небесній сотні відчайдух!
Щаслива ти приходиш по Весні
Навіщо ж ти страждаєш
I спокою не знаєш
Ні! - Скажемо війні!
