Чи є моя вина, що не кохаю ?
І що не можу душу розгорнути,
Тебе не перший день уже я знаю
Повір у те, не зможу позабути.
Байдужим став, той ніжний дотик,
Який до серця, проникав за мить.
Пустим вже погляд обернувся,
Який ріднішим був за все в житті.
Не можу знати, що зі мною сталось,
Чи то душа із тіла вирвалась на геть,
Чи то мені терпіння увірвалось,
Яке гарячим було кожний день.
Тебе кохав, любив я, захищав
І думав,що буде так вічно.
Якби ж тоді, ще при знайомстві знав,
Що за два роки, серце покалічу.
Було в нас все, і пристрасть, і любов,
Безсонні ночі і гарячі ранки.
В юних тілах, бурлила тепла кров,
Тепер один, холодним стану до світанку.
