Коли нестерпний біль огорне душу
І вже з очей ось, ось впаде сльоза,
Я цей тягар здолати мушу, мушу –
Він розірветься в грудях, як гроза.
Я простягну до неба свої руки
І вирву з горла клекіт, наче грім.
Душа моя ридатиме з розпуки, -
Де взяти сили у двобої тім ?
Візьму її у квіточки, листочка,
У пташки, вітру, сонця і дощу,
У яблучка, у ягідці, в грибочка,
Роси нап’юся вранці досхочу.
Візьму її в натхненні і в любові,
У музиці, у віршах, у піснях,
У вишивці, веселці кольоровій,
У сповнених надією очах.
Розправлю крила, вирвуся на волю,
Здолаю відчай, йтиму без вагань,
Приймати буду гідно свою долю
Без жалю, без журби, без нарікань.
