Ось, гнані вітром, в небі пропливають
Рядами швидко-швидко хмарки сиві…
Мигтять листки – їх вітер коливає
Холодний, обдає лице в пориві.
Так якось лагідно громи гуркочуть,
Хмарки́ неначе басом розмовляють,
Блакить урочисто й повільно точать,
Між ними зрідка блискавиці сяють.
Спостерігать приємно в літню пору,
Як вітер легко хмари підганяє…
Ізнов перед величною грозою
В душі моїй тривога ущухає.
28.07.2011 р.
