Дивуюсь... Наче уві сні
Пливуть-сумують сірі хмари,
І мов рожеві окуляри
На очі хтось вдягнув мені.
Рожевим став весь небокрай,
Неначе соком із малини
Малює в небі хтось картини -
Відтінків сонячний розмай.
Контрастом зшиті небеса:
Ті хмари, що в грозу бувають
Всю ніжність вечора вбирають–
Яка це неземна краса!
В повітрі холод від дощу,
Вдень заливав щедро дороги,
Й наскрізь промокли мої ноги –
Образу з серця відпущу.
Пробачу вітру краплепад,
І туги на душі немає.
Така краса тоді буває,
Коли стає дощ сонцю брат.
Милуюсь, доки ясне ще
За обрієм не заховалось.
Воно сьогодні постаралось
Створити казку із дощем.
Дякую за коментар. Мене дуже цікавить думка талановитих, творчих людей. Постараюсь позбирати всі свої шпаргалочки і надрукувати їх зміст. Буду вдячна за будь-які відгуки.
