Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: Приспаний дикий звір - ВІРШ

logo
Валентина Ланевич: Приспаний дикий звір - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 3
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Приспаний дикий звір

    Осінь 1939 року видалась теплою.  Бабине літо снувало свою тоненьку сріблясту павутинку, а легенький вітерець, граючись, розносив її полями, чіпляв то за жовтогарячі голівки соняхів, то заплутував його на пожухлім картоплянім бадилинні в перемішку з рудуватим польовим хвощем та іще зеленою повитухою, що стелилась міжряддям.
    Марія розігнула втомлену денною працею спину, розправила плечі, що нили, витерла рукою рясний піт із чола і глянула на сонце, що вже, хилячись на захід, червлено горіло над вершечком розлогого клена, під яким бігали, граючись опалим листям, четверо її дітей.  Маріїні очі засвітились теплом, осяваючи своїм внутрішнім світлом її вилицювате, некрасиве обличчя. Вона дивилась на дітей і усміхалась, аж серце затьохкало при згадці про свого чоловіка, а їхнього батька. Кохання переливалось у ній, наливало тіло вогнем, наповнювало його пристрастю та бажанням і байдуже, що він її не любить, що на базар за собою бере не її, а котрусь із своїх сестер.
   Замріялась на хвильку та, похопившись, швидко підняла кошик з рясною, круглобокою картоплею, понесла його до хати. Натерла там картоплі, присолила, затопила піч і пішла на вулицю, щоб принести ще дров. А чоловікові сестри тим часом, змовившись між собою, сипнули у миску до тертої картоплі ложку солі.
   Прийшла, пікуном розгорнула жар, поставила на нього дві сковороди із жиром, щоб розігрівались, заходилась пекти деруни. Не пробувала сама, спішила, щоб вчасно нагодувати дітей, чоловіка, що ось-ось мав повернутись із дальнього поля додому.
    Коли Микола переступив поріг кімнати, гірка рум’яних дерунів у мисці та сковорідка із салом та смаженою цибулею у ньому, чекали господаря на столі.
   Апетит, назбираний оранкою, не забарився озватись голодом у шлунку і Микола, сівши за стіл, потягнувся рукою до деруна. У кутку кімнати його сестри, ледь стримували у собі сміх, пирскали у кулаки. Перший же, зроблений ним ковток, на вигляд такого смачного тертюха, застряг у горлі, обпікши його сіллю.
   Микола, мов ужалений, підхопився із лави, на котрій сидів і накинувся на жінку. Від ударів важких стусанів Марія упала на долівку та чоловік не зважав на це. У ньому прокинувся приспаний дикий звір і він ще, і ще бив її ногами куди попало, виміщав на Марії свій затаєний розпач за  понівечене ним же самим, як йому здавалось тоді, власне життя. Женився ж не на ній, мав бо іншу дівчину, а на Маріїній землі, що відійшла за тою у придане, а тепер що... Прийшли совєти, забрали майже усю землю, в яку він укладав усю свою душу, а нині він має зостатись ні з чим і продовжувати жити ось з цією...Його затуманений люттю розум шукав потрібного слова і не міг підібрати, і Микола продовжив бити закривавлене тіло жінки, яка уже тільки хрипіла.
    Перелякані його сестри, з криками, насилу відтягнули брата від нещасної, обтерли мокрим рушником кров з лиця, положили Марію на запічок.
    Так і не піднялась більше. Лежала тихо, ні на що не жалілась, мовчки спостерігала за дітками. Як ті підходили близько до неї, гладила їх по голівках і тільки в очах стояв невимовний жаль та сльози самі викочувались із їх кутиків і великими, пекучими краплями текли обличчям, змочували собою подушку немічної.
     Марія лежала на покутті під образами, у руках палахкотіла свічка, а від її голови, по широкій лавці, вервечкою бігли воші.
19.05.14
     

ID:  500041
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.05.2014 20:39:14
© дата внесення змiн: 07.03.2022 20:06:46
автор: Валентина Ланевич

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: A.Kar-Te, Крилата (Любов Пікас), OlgaSydoruk
Прочитаний усіма відвідувачами (1182)
В тому числі авторами сайту (18) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

OlgaSydoruk, 22.01.2015 - 22:28
17 17 17 Це страшно!..Жорстокість не має меж...
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...і ніщо не має їй виправдання... frown Дякую, Олечко! 16 give_rose
 
Ох, так сумно 17
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...дуже сумно... frown Дякую, Танечко! give_rose
 
A.Kar-Te, 20.05.2014 - 13:58
Боже... frown 17 Яке страхіття.., яким страшним буває життя. Аж моторошно стало.
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І важко назвати це просто долею, бо ніхто на таку долю не заслуговує, а чому так буває - запитання лишається відкритим... 17 Дякую, Оля! give_rose
 
Любов Ігнатова, 20.05.2014 - 10:47
Боже, як страшно ....
Схожий випадок трапився років з десять тому у сусідньому селі ....увесь район тоді ще довго гомонів ....
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...бо таке виходить за рамки здорового глузду, яка б мотивація не передувала цьому.... 17 Дякую, Люба! give_rose
 
Віталій Назарук, 20.05.2014 - 06:39
Сильно! 12 16 19 22 22 flo12
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна, Віталій! give_rose
 
Вразили! До сліз! 17 17 17 Нема слів...
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я довго все не могла наважитись спробувати написати, психологічно важке сприйняття викликає така тема. cry Дякую, Люба! 23
 
Радченко, 19.05.2014 - 22:11
Людина, якщо захоче, завжди зможе знайти причину своїй малодушності чи звірячий жорстокості. Щлюб за розрахунком ніколи не приносив щастя. Можна звинувати весь світ і не зрозуміти самого себе.Сумно і моторошно. frown
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І сумно, і гірко визнавати, що все це так і є.17Дякую, Оля! give_rose
 
Н-А-Д-І-Я, 19.05.2014 - 20:48
12 12 Немає слів...Чому ж це іноді люди втрачають людське обличчя.. Хіба їх народила не жінка?
Сумно... frown flo04
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Усіх народжує жінка і усі матері бажають своїм дітям щасливої долі та інколи життя, ніби зумисне, поступає з ними інакше. angry Дякую, Надійко! 16
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: