Твій біль буде тільки твої болем
Твоє «завтра» буде твоїм полем
А кінець – невимовним
Повернеться до першого слова
Першої цифри
Першої підпаленої покришки
І не дійде, не знайде
Сенс, розстріляний реготом куль
І початок, розпущений його патруль
Не збереш ти
Коли Феміді розв’язали очі,
Вона викинула ваги
І довго-довго благала: «Отче,
Знищ, будь ласка, суди.»
Безліч піксельних «завтра
Цевсескінчиться»
На екрані складатимуть
Слово «моліться».
Пролетить над строєм
Вектором смерті
І ніхто не складе зброю,
Лік утративши ранкам роздертим.
Усупереч заходу,
Усупереч макам на тілі,
Підсудний продовжуватиме заперечувати
Факт свого потерпіння
І йтиме далі,
Зриваючи з сонець шалі,
Печатки брехні
І спокійного сну.
