Твої маленькі поліетиленові імена
Заплітають у тепле волосся руки –
Так починається істина, крихітко,
У цих паралелоподібних клітках
Із гіпсокартону,
У цих набряклих від диму
Легенях, і їхній
Простріляній плеврі.
Смерть набирається в роті
Зі слиною
Підсолоджена,
Глікозильована,
Спльовуй її у пробірку
Для онкомаркерів –
І може тобі вдасться
Себе обманути.
Грип пробирається крізь
Твої зуби –
І починається карієс,
Юність вибирається
З твого тіла
Залишаючи порожнечу
І мушля ця сичить
Бісовими голосами
Твоїх колишніх
Жінок.
Телеграфний дзвоник
Вибиває азбуку Морзе,
«S.O.S» чути у тій
Глибині,
Але море заглушить
Усе,
А як ні –
До біса тоді таке
Море.
Трава покривається інієм,
Наче слизові наркотиками,
І хрящова перегородка
Вигниває,
Як у сифілітичних невдах,
Чи ще не прооперованих
Онкохворих,
Між тим і цим світом –
І що загалом потому?
Вечірня втома,
Як результат
Ятрогенних втручань
У твою похітливу
Душу.
Твої маленькі поліетиленові імена
Заплітають руками у моє волосся
Стрічки,
Як мавки у воду цвіт
Жовтих і білих лілій.
Вода під ногами важка
І темна,
Кровоточить собі під камінням,
Вкривається берегом
Виразками і папулами.
У кожного з нас своє
Венеричне захворювання,
У кожного з нас свій грип
І свій СНІД,
І тільки оголена плевра нашої
Свідомості однаково
Важко свистить як чайник
На кухні,
Вигниваючи з глибини,
Заростаючи ззовні.
