Літо коси розплело,
Майнуло до річки,
Стрибнуло і попливло,
Ген-ген до вербички.
Стрепенулася вона,
Мовби й не журилась,
Скажу правду, не спроста,
Літечку вклонилась.
За його дощик рясний,
І за сонце ясне,
А воно летить мерщій,
Там де липа пахне.
Покружляло, пораділо,
Та й майнуло в поле,
Відпочити трішки сіло,
Тут колосся море.
Геть на сонці розморилось,
Майнуло на грядку,
Всюди воно роздивилось,
Все тут у порядку.
Ще у лісі не було,
Миттю полетіло,
Сонячне тепло взяло,
На галявину сіло.
Червоніє тут суниця,
Мов поважна пані,
А красою, як гордиться,
Всі є в неї дані.
Повен кошик ягідок,
Літечко набрало,
Всіх слухняних діточок,
Ними частувало.
http://antonina.in.ua/index.php/pejzazhna-lirika/723-lito-kosi-rozplelo.html
