Я просто до крику стомилась триматися в рамках,
Варитися в наслідках хворих, безглуздих ідей,
Щоб відповідати придуманим кимось ознакам,
Що байдуже на категорії ділять людей.
Я більше не хочу і далі здаватись нормальною,
Всміхатись натягнуто тим, кому хочеться врізати.
Колись запальна, і для когось часо́м аморальна -
Мені треба бути щомиті живою і різною.
Я просто стомилася співіснувати з Системою,
Не хочу, як всі: щоб усе було чітко за правилом.
Але я й не хочу лишатися зовсім окремою,
Аби лиш Система безглуздих умов не ставила.
03.06.2014
Це ознаки анархії, вони є логічними...Я теж те саме відчуваю. Ви не одна!
Таня Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую
Але я не назвала б це анархією. Це дещо інше. Коли живеш більше серцем, ніж головою - тоді у правилах і законах відпадає всяка потреба. Тоді ти береш на себе відповідальність за все, що відбувається з тобою, чи через тебе, не прикриваючись вигаданими кимось нормами. Бути в Системі вигідно(зручно), коли ти такої відповідальності не хочеш.
Розумію Вас, Таню... Але й "безсистемнеою" у сьогоденні бути ненбезпечно... Головне, визначити правильну нга розсуд автора систему координат! Головне - думати!
Таня Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння
Згодна з Вами. Геть без системи теж не хочеться...