Ти ожила
І вирвалась з обіймів
Світанкової зливи
І ти така щаслива
Якою ще не була
І душа твоя - чорна смола
І крила, які ти одягла
Щоб тебе вспустили до раю
Коли ти стояла на краю
А я робив вигляд
Що тебе не знаю
Але ти ожила
І проткнула рапірою
Мою обпалену шкіру
Коли попіл на пальцях
Зостався
Після диявольського танцю
На твоїх рожевих пальцях
І кров - чорна смола
І біль із присмаком зла
У мене жодного шансу
А ти ожила
Блакитні іскри
Навколо сухих колосків
Я не торкався вогню
Але дуже хотів
Сухі колоски - мертві змії
Мертві відголоски
Мертвої мрії
Яка потонула
У блакитному вогні, зацвіла
Мрія, яку ми забули
А вона, як і ти, ожила
Травнева пісня
Холодного, мов слова, дощу
І рожевих долонь
Які я відпущу
Під холодним, мов слова
І безрозсудним мов голова
Випадком долі
І сам зостанусь полі
Під нестримною грозою
Яка у мить стала тобою
Коли помінялися ролі
Ти народилася
У морській піні
І померла
У Фредеріко Феліні
Ти не здатна творити дива
Але сьогодні ти жива
Змішуєш на палітрі
Колір ночі
І вітри лоскочуть
Твої скроні
На намальованому балконі
