7.
Бо в цьому світі все це зветься – майя.
Уявне все, хоча таке живе.
А віру в інше я не забираю,
Бо кожен вірить тільки у своє.
Бо фізику у школі всі учили;
Всілякі там молекули і сили.
Для Бога місця зовсім не знайдеш,
Так хочеться – і тим усім живеш.
Але перед відходом на спочинок,
Мій тесть, в житті великий атеїст,
Не дивно – будував же комунізм,
Хотів узнати, - хто його зустріне…
А я про те, що там, і не згадаю,
Чи буде далі ще життя – не знаю.
8.
Чи буде далі ще життя не знаю,
Живи тепер, вчорашнє вже пройшло,
Як прийде завтра – там і привітають.
Тре зараз жити, щоб там не було.
Нехай тобі один лишився день
З піснями він, а може й без пісень,
Проте таке пронизливе повітря,
І запах рози, що доносить вітер
І захід сонця дійсно кров’яний,
І мозолі, що пестують рубанок,
Цей довгий день, який почався рано,
Твоє життя, яке формує сни.
У цю секунду ти лише живеш,
Та все прийми з любов’ю, що без меж.
