Серце рветься на шматки,
Що тепер робити?
Куди ведуть ті сліди?
Як на світі жити?
– «Де ти, сину, мій соколе»,
Все голосить мати,
– «Доле, моя гірка доле,
Звідкіль виглядати?
Люди добрі, все благає,
Зарадьте у горі,
Сина донечка чекає,
Як скоритись долі».
У мить весь світ почорнів,
Голосить родина,
Тут не треба зайвих слів,
Він її частина.
– «Приснись, сину, розкажи,
Де тебе шукати?
Де твої скажи сліди?
За що воювати?
Може ранений лежиш?
Треба допомоги?
Чого ж синку, ти мовчиш?
З якої ж дороги?
Тебе, рідний, зустрічати,
Хто відповідь знає»?
День і ніч голосить мати,
Війна не втихає.
Вірш присвячений зниклому безвісти Славутчанину Повстюку Андрію!
Антоніна Грицаюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що завітали! І за коменар спасибі! Шкода хлопчину сподіваюсь, що він знайдеться і все буде гаразд на нього чекає сім'я і маленька донечка! Шкода і всіх інших солдатів, які гинуть на несправедливій війн!
