Думками прикутий до обриву скали,
А під скалою море хвилюється,
Ти дивишся пильно в глибини морські,
І наче доля твоя в них малюється.
Грається море з твоїми думками,
Буває, так ніжно накриє хвильми,
А потім разом із морськими вітрами,
Їх розіб'є об скали, а ти хоч кричи.
Хоч розривайся від люті та гніву,
Сердися на море, злись на вітри,
Їм немає до тебе діла,
Вони усі вільні, а що скажеш ти?
А ти все сидиш, думками прикутий,
Спостерігаєш як море живе,
І заздриш йому, бо не можеш здобути,
Справжню свободу, яка в нього є.
І хочеться так розірвати кайдани,
Та впасти униз, у глибини морські,
Розчинитися в хвилях, як цукор у каві,
І жити із рибами на тихому дні.
Але бути не осадом, бути не мулом,
А разом із хвилями ганять кораблі,
Бути не тим, кого всі забули,
А тим, до кого приходять в біді.
Ось так не одні думки потонули,
У вільних глибинах морської води,
Озирнись, а можливо, кайданів не було?
Можливо, кайдани - це твої думки?
ID:
514459
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 30.07.2014 16:26:31
© дата внесення змiн: 11.05.2016 17:12:26
автор: A.Yakovyna
Вкажіть причину вашої скарги
|
