Ми з тобою житимемо на підвісному мості.
Він завис десь у піднебессі у моєму сні.
Тут ніколи немає сутінок, а хмари такі густі,
Що по них можна ходити, співаючи пісні.
Зранку ми будемо вмиватися краплями дощу.
На палітрі змішувати світанкові кольори.
Якщо таке життя не для тебе, то я відпущу.
Зрештою, знала, що ти тут до якоїсь пори.
Увечері можна стелитись прямо на небесах.
Я тобі прозору ковдру з повітря зроблю.
В кожен сон підступно закрадається страх:
Прокинусь і втрачу, кого так сильно люблю.
Ну, а поки ти мій і по мосточку поволі ідеш.
Нашу любов підтримують міцні ланцюги.
На рівні серця розгорнутий світ, що без меж.
І сонце червоне лишає свій блиск навкруги.
