Вона багато відає, все знає
Та вміє говорити з вітром.
Кріпко за хвіст життя тримає
Не може лиш похизуватись хистом
Чаклунка з чорними, як ніч, очима,
Волоссям мов густющий ліс
Слова, якими шепотіла...
Не мало, через них, пролито сліз.
Провісниця, що все розкаже
І мов у казку проведе,
Де болота пройти покаже
Та хмари в небі розведе.
Кого захоче може мати
Такої блудниці не бачив світ!
Не може її чарів подолати
Той що почув чарівний сміх.
Відьомські сили - клята таємниця
Слова лягають на вино
Під небом грішна молодиця
Та їй напевно все одно...
Коханням чоловік, що коло неї, стомлений
Страждає вся його душа
І серцем тілу не покорений
За відьмою усюди вируша.
Ця жінка не склінна богослов"ю
Щастя у житті вона не має,
Не погидує навіть кров"ю!
Не спить, ночами заклинає!
Щось не дає пізнати радість.
У грудях наче камінь захолов.
Прогнати хоче хворобливість,
Відчути в серці тім любов!
Та мучить гріх її, карає-
Ціна за зміну долі.
Що за тягар вона не розуміє,
Не зраджує пітьмі, а має силу волі.
Володарка сердець чужих
Із задоволенням лестощі сприймає
Та не кохала вона жодних
Як не хотіла, можливості не має.
То все за її хист
Вона багато відає та знає.
Хай розуміє всяк та піджимає хвіст,
За все розплата наступає.
