Кряче ворон над горою (Дозорцям із Карачун – гори присвячується)
Кряче ворон над горою,
Біду накликає,
Лети, чорний, над водою –
До іншого краю.
На тій горі, вороненьку,
Чорна смерть чатує.
Злий дух братів - воріженьків
Над людьми чаклує.
На тій горі, вороненьку,
Мій милий в дозорі,
А від нього недалечко
Ворог гріє зброю.
А над милим в синім небі
Вертушки літають,
Із ворожих кулеметів,
Вогнем поливають.
На тій горі, вороненьку,
Йде війна проклята,
А удома сім’я й ненька
Чекають солдата.
Не кряч, ворон, над горою,
Я тебе благаю,
Лети, чорний, над водою –
До іншого краю.
04.07.2014
Це пісня, пісня, як народна, про наших воїнів, про наше сьогодення. Дякую і зичу щастя вам та натхнення.
Neteka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі за такий щирий відгук. Сьогодні у нашому містечку хоронили ще одного бійця АТО. Серце обливається кров"ю, розум не хоче сприймати того, що гинуть наші рідні, захищаючи свою землю від пбратимів!, адже серед них наші брати і сестри, які в свій час переїхали в Росію. Чому брат на брата? Кажуть, в "Пісанії" написано, що так мало бути. Це ж як треба Бога прогнівити, щоб він нам дав таке випробовування? Дякую за візит, і вибачте за емоції
Neteka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Просто історія цього вірша не проста. Редактор нашої районки брав участь у доставці благодійної допомоги з нашого району в зону АТО і отримав там ексклюзивне інтерв"ю від солдат, що на тій горі воювали. Репортаж, опублікований в газеті мене настільки схвилював, що вірш був написаний прямо одразу, за хвилин 10, без всяких обдумувань. Хотілося просто навіть не співати, а вити від того, що почула від редактора особисто і прочитала в газеті.
На пісню народну схоже. Гарно і тужливо.
