16.10.14
Передмова
Ці рядки (будуть нижче) не зміг зримувати,
Тільки не потрібно через це переживати.
Мені також не звично писати без рими,
Але (як бачите) продовжую дружити з ними.
Все це розказати вам я мушу,
Не для вас, – щоб провітрити душу.
Комусь все зразу стане зрозуміло,
Хтось скаже, що не написано не вміло.
Можливо, я міг би написати краще,
А тоді перечитувати було б важче.
Бо в мене також є свої емоції та почуття,
Але без них було б існування, а не життя.
Запах
До кімнати ввійшла вона.
Точніше, спочатку ввійшов її запах.
Я його відразу відчув.
А тоді уже побачив, як ввійшла вона.
Я не знав назви її духів.
А якби і знав, то це ні про що мені не говорило б.
Я не розбирався в ні запахах, ні в парфумерії взагалі.
Я просто закохався в її запах.
Я просто закохався…
Час із нею промайнув дуже швидко.
Ось, я уже залишився один.
А ще залишився її запах.
Найсильніше відчувався він в ковдрі.
Я накрився нею разом з головою
і намагався ввібрати,
а точніше, жадібно відібрати цей запах.
Тому, що завтра вона не прийде,
а запах вивітриться.
Хоча я, як сьогодні, накриюсь з головою,
але ніч буде безсонна.
Я, неначе божевільний, намагатимусь відчути,
відшукати, хоч на клаптику ковдри її запах.
А тоді, заспокоюсь і почну засинати,
змирившись з тим, що її запаху уже немає,
як немає уже і її.
