Я втретє цей рядок стираю,
Втомилися літери і я.
Навіщо душу вашу я караю,
Коли не впорядку же моя.
Ви мене прошу пробачте,
За все що заподіяв вам.
Вдома іншого чекайте,
І його вірте ви словам.
А я в тумані же розвіюсь,
Ви не побачите більше мене.
Я більше з вами не зустрінусь,
І слово ваше не здожине.
Я просто в світі заховаюсь,
І буду жити як завжди.
Вас забути присягаюсь,
Один раз і назавжди.
Я знаю ми про все забудем,
Роки спогади усі зітруть.
А цікаво якими ми будем,
Коли внуки у школу підуть.
І чи один одного впізнаєм?
Та чи передамо привіт?
Під хропіт інших засинаєм,
Вони для нас є увесь світ.
