Задовго до того, коли зустрічаємось поглядом,
За секунду до того, як оцінюєм вартість шмаття,
Слідкуєм за настрою здалеку баченим одягом,-
В ході відбивається внутрішнє світ-життя-сприйняття.
У важкості ніг і в тупому земельному погляді
Сліди безнадії, зневіри, муки душі, каяття –
Немає в людині вогню, чи найменшого вогнику,
Немає блиску в очах і бажання любити життя.
В ході метушливій нічого нема окрім хаосу:
Два кроки вперед. Зупинка. Тривога. Три кроки назад –
Багато в людині думок несортованих галасу,
А ноги для того, щоб шузам новим зробити обкат.
Пливе – не пливе,чи іде – не іде,- мов за хмарами.
Навіщо? Куди? Не питайте чому... Бо ноги несуть –
Людина така, оповита таємними чарами,
Бо їй важко знайти у довкіллі, ну, хоча б якусь суть.
У вісімці туз ковиляє, петляє хитаючись,
Гойдає дорога корму, серйозністю жме капітан,
Іде, до дерев, як до друзів сердечних, всміхаючись,
Це ж хто мовчить непривітний? Упс! - раптом нізвідки паркан.
Ніс вгору, за вітром – мов велетень понад комахами,
А зверхність під руку із гонором стали дружно з боків.
Життя – це дорога з камінням, воно з бідолахами
Жорстоке, з тими, хто землю бугристу не бачить з верхів.
Симетрії вісь – для бедер ці закони неписані:
Гойдає хода за собою схоплених поглядів хвіст.
Думки довкола, амплітудою стегон вже приспані –
А для манери такої, потрібен талант - ходохист.
Розмірений крок, наче бій барабану бруківочний,
А граціозність плечей рівноваги прикрита шарфом,
І я випрямлюсь теж. Вслід погляд прямує потиличний.
В такій голові думки і свідомість працюють разом.
Як вранішнє ехо, що в тишу лугів входить сонячно,
Як лист на воді, сяйвом музика ллється в ритмі дощу,
І пружність ходи, немов світлом б’є здалеку колюче
В зір западає – я образ у пам’ять мелодій впущу.
Іще безліч картин малює хода нам на вулицях,
Сприймаємо їх вернісаж задовго до ставки очей.
Характеру суть у ході, хай частково, та міститься,
В ній настрій таврується, через неї сприймаю людей.
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Світланко. Мені подобаються відкриті та позитивні люди - по ході це теж частково видно. Контакт очима з незнайомою людиною відбувається пізніше, хоча він не повинен тривати довше, ніж кілька секунд, бо це вже порушення особистісного простору...Ні.Я зазвичай ставлю лапки, коли хочу показати двояке, переносне значення слова, а те, що іншомовне - нічого: воно вже на стільки прижилося у нашому мовленні, що використовується без перекладу.
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, Олю. Вірш написаний сьогодні ввечері: спонтанно, і тема виникла нізвідки; спостереження були і раніше. Напевно, настав час їм опинитися на папері
