Сірий дощ, тихий дощ, мурий дощ
До душі наполіскує смуту.
Світ увесь, певно, й осінь також
Молить Бога війну перебути...
А довкруж - хоровод парасоль,
Кольорових і зовсім потертих.
На жаскім перехресті недоль
Не зустріти би воїну смерті!
Мокрі ноги і мокра душа.
Накриває думки дрижаками.
Не вартує життя ні гроша
Там, де люто вбивають без тями!
Та коли ж проясніння прийде,
Янгол білий до скронь доторкнеться?
Милий Боже, благаю Тебе,
Борони світло кожного серця...
......
Сірий дощ, тихий дощ, мурий дощ
До душі наполіскує смуту.
Світ увесь, певно, й осінь також
Молить Бога війну перебути...
(13.10.14)
Мокрі ноги і мокра душа.
Накриває думки дрижаками.
Не вартує життя ні гроша
Там, де люто вбивають без тями! Так болить в душі, і за мене сказали
-Милий Боже, благаю Тебе,
Борони світло кожного серця...
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так щемно і проникливо... Мабуть, природа теж співпереживає нашій біді і небо плаче над загиблими бійцями, над тією жорстокою несправедливістю, яка, наче полум'я, охопила нашу країну...
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Важко, Наталочко... Нам тут важко, а як Їм там? Як Їхнім Матерям?
Дай Боже кінця цій страшній біді!
Дякую...