Пливи, пливи, мій човник паперовий,
Шукай свої далекі береги,
Перепливти тобі по силі й море,
Ти здужаєш вітри, дощі, сніги.
Дивлюсь услід, як ти летиш по хвилях,
І як тебе гойдає вітерець.
Розправ мій човник всі свої вітрила,
Й пливи вперед: крізь бурі навпростець.
Нехай ніщо твій шлях не зупиняє,
І хто не вірить, хай таке збагне:
Твій шлях до Сонця, як і мій – до Раю,
А час такий, що швидко промине.
Пливи, пливи мій човник паперовий,
Тебе сама пустила я з руки,
Ти - мій початок , збіг душі і слова,
Хай вкажуть зорі правильні шляхи.