Покинув удома маленького сина
Вродливу дружину залишив в сльозах
Вкраїна його має бути єдина
І вільна на ділі, а не на словах.
Він один із тих, хто до рук автомата
Узявши ступили у пекло війни
Це участь відважних це доля солдата
Прожити щоб ними гордились сини.
І подихи смерті не раз відчувавши
Страху з них ніхто не мав у бою
І сили останні у собі зібравши
Стояли на смерть за землю.
А болі від ран стихають скоріше
Від болю коли в телефоні щораз
Той голос говорить, що є найріднішим
Живим повертайся скоріше до нас.
Чекайте, ми скоро повернемсь додому
Можливо за день, можливо за рік
Це наша земля і крапка на цьому
І тут супостату не бути повік.
У кожного з нас свої є дороги
Які нам усім готує життя
Героям смак слави і перемоги
Слабким же убогість і забуття.
