Давно зими такої не було –
Пухнастої і білої такої.
Багато снігу цей рік намело,
Здавалося, - для радості й спокою…
Але кривавим став той білий сніг –
Просяк стражданням від смертельних ран,
Сирітський плач змінив дитячий сміх:
На дворі – «смерч», «торнадо», «ураган»…
Давно зими такої не було –
Кривавої й жорстокої такої –
Війна заходила у місто і село –
Життя душила чорною рукою…
Але собою затулили світ
Від цих жахіть війни прості солдати –
Хто мужньо кинувся у цей коловоріт
Від ворогів родину захищати…
Давно зими такої не було –
Пухнастої і білої такої.
Тим, Господи, воздай, хто чинить зло,
Невинним жертвам дай же упокою…
рахмат 
