НАДІІ САВЧЕНКО
О,світе білий,глянь на мене
Я - неполонена невійни!
О,сонце,ти всім рівно світиш,
Осяй іх темні душі й уми!
Взиваю,Всесвіте,спинись!
Чи бачиш,ти, в мені вину?
Не треба із брехнею хліба,
Краще смерть голодну я прийму!
Що хоче кат від берегині?
Чи правду хоче в мені вбить?
Краще померти в Украіні,
Ніж у Росіі ницій жить!
Любов до Украіни гріє
І тризуб той,що у вись стримить,
Де кожен хрестик, теплом віє
Ще і серця стукотом тремтить...
Я чую,як в мені клекоче
Козацька сила,що в віках
Ще нерозтрачена хлюпоче
В Дніпра могутніх берегах!
Не зраджу!Щоби не робили!
Бо я ненавиджу ... орду...
Вкраінкою я,народилась...
Украінкою я...і помру!
щире слово ваше про таку ж щиру душу, гострий розум та гаряче любляче серце нашої Надії. і символом ім\я її, і надією нам. і нехай наші і її надії здійсняться!
Ілея відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Немає слів...Боляче... 
