А може всі ми божевільні,
Як той пілот із літака?
Ну, захотів би сам загинув,
Та ні, піднялася рука
Направити літак у гори,
І долі вирішить людей...
Ні..дійсно, світ цей справжні хворий
На безліч маній та ідей.
Іде війна -заради миру,
Крушимо ідолів старих
В нових же маємо ми віру...
Чи це не дивно? Чи не гріх?
Того сусіда, з ким ще вчора
Ми цілувались, як брати,
Тепер б'ємо за непокору,
Що не такий як я і ти.
Чиновників, що завжди крали,
До влади тягнемо ми знов,
Їм даємо найвищі бали,
Ллємо за їхні гроші кров.
О, як же сумно! Як же нудно!
Куди не плюнь, всяк патріот,
Гей, мітинги збирати людні,
Підзарядити свій народ...
Щоб на годину та забути
Коловорот своїх турбот...
Лягти б років на сто, заснути..
Глянь, по-мудрішає народ...
Чи власним розумом та коштом
В майбутнє світле зробить крок?
Або дасть знов кермо "пілоту",
Який вважає, що він Бог?
А ми дійсно зараз всі як в тому літаку, де все залежить від пілота...
