Чорнобиль
Нема добра без зла і зла без добра
Усе вони ходять разом, там – де є життя
Ось так й було у тім краї – де ростуть хліба;
Пили, їли й гуляли, коли гульк – біда!
Прикотилась і прижилась вона у кістках,
Як похнюплені й мовчазні на похоронах.
Стала в повітрі бриніти – як мінорний лад
Стала з хатів виганяти стривожений люд.
Все почала тихо їсти атомна біда
Розповзлася, розлізлася – немов саранча.
Кинулись туди-сюди. Де вона? Нема?
Є! Тільки не видно. Вона ще жива!
Буде жить ще довго-довго, мучить нас й томить,
Немов хробак дерево буде нас точить.
Не одно коліно вимре і впаде – мов пат
Поки в повітрі бриніти буде мінор – лад
25.10.1987р.
