** ЗНАЙОМТЕСЯ: написано на подих двох сердець незнайомих: Ірина Лівобережна і Касьян Благоєв)
Ворожіння, від Неї:
*
«Як твоїм словам-журбі
Хочу вірити!
Тільки ти з моїх орбіт –
Не іди!
Зранена моя душа
Черствістю…
Зірковий напій з ковша
Черпає,
І стривожена із хмар –
Гомоном,
У містичнім сяйві чар
Човником
До небес пливе на клич,
До води…
Лиш твоє – з усіх облич!!.
– Не іди!...»
*** ** * ** ***
Заговори, з його голосу:
*
«не чаклуй, не привертай
заговорами,
а зустрінь мене, зустрінь
та й за горами,
де одні!.. у травах стиглих, -
як ми любимось!..
щастя знайдемо своє
та й загублене...
скільки втратами обом
хтось нам вистелив!
тож тепер не запізнись –
світ наш вистояв!
ми не впустимо з тобою
в світ цей іншого...
…
причаруй!..
чаруй собою!..
і тишею...»
ну ось, пані моя люба, видали наш секрет: я думав, покладу на сторіночці - і всі не повірять, що то я такий розумний! а раз і у вас таке засвітилося - то точно "спєлісь" голубки, чи то списались!
вітаю з хлопчиком на ймення Початочок! а мені і самому до душі пристало, чесне слово. так ото в дитинстві було серед великого і таємничого лісу: крикнеш слово, фразу, а воно відлунням так красиво, довго, заворожуючи віддає. і тут подібне: хтось вилив своє почуття - а ти влови хвилю, а ти впіймай душі настрій, щоби зазвучало акордом.
вітаю вас, Ірино, і дякую за терпіння моєї нетерпимості!
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нічого, слово іноді прикрашає світ, то чому б не дати йому відстоятися, щоб на дно осів збурений пісок, і залишилась прозора срібляста вода? Окремі слова нічого не варті, та подивися на промінь через призму - побачиш райдугу!
Це ж експеримент, щоб нашим клубівцям цікаво було читати! Ось слухай пісню! 
