Якби я тільки могла
Кусати твої губи,
Бути до твого тіла ближчою,
Ніж твоя сорочка.
І щоб в кожному подиху опік.
Назавтра,
Щоб була прохолода ранкова
Бо знаєш
Часом зовсім не можна заснути,
Так важко
розірвати реальність.
Вона ж нереально,
Так дрімотно легка,
Що я лиш затремтіла б
В тій вогкій прохолоді
Бо ти іще сонний
І не можеш мене обійняти
Нічого.
Я зажду
Потерплю,щоб тебе не будити
Я зажду.
Щоб з тобою зустрітся знову.
В цьому дні.
Хто ж бо я тобі: жінка чи мати?
Боже правий...
Так холодно.
