Я на шпальті малюю густо. Гусінь на нитці гойдається – літо
Липко пишеться. Сонце так біло у небо вгрузло
Ніби я і не їхала до першосонця.
Все усюди подібне. Та тут так тісно
Всюди діти кричать. І авто – це вже роскіш
Ми ходимо пішки по нереставрованих мріях
І мріємо лягти на шоссе, де не буде нікого.
Ми ходимо пішки і заздримо простору
За три девять земель. Заздримо тим, кому все іще дев’ятнадцять
Заздримо можливості ігнорувати усі соціальні норми.
Боже мій, як я люблю людей…
Боже мій, як я люблю літо 2013-го року.