Зустрічались... цілувались, розмовляли...
А та липа... прямо в душу - зацвіла...
Дотемна удвох по місту ми гуляли...
А тепер... шляхами суму... йду сама...
Хлюпа червень ароматом тим духм"яним...
Стиглим медом на простягнутій руці...
Та немає... вже кохання поміж нами...
Заховались... поміж хмари - промінці...
Диво-чари... в кошик вічності - зберу я...
Як війне холодним подихом зима
Я кохання - в чашці чаю - намалюю.
І поверне наше літо - аромат.
Напевно щось таке в повітрі, всі перейшли на драматичну лірику... І все ж в мене є чому радіти - скоро ми зустрінемось, поцілуємося і порозмовляємо!!!!!!
Гарно про кохання і розлуку. Таке життя. Але після розлуки завжди приходить нове кохання.
іду сама
