Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Інга Хухра: Двері - ВІРШ

logo
Інга Хухра: Двері - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Двері

Інга Хухра :: Двері
Все, що має початок, має і кінець. Змирись з цим і все буде добре.
Будда

Але будь-який кінець звільняє місце для нового початку. Будь це загадка нового життя, шалена пристрасть, захоплююча робота,  інтригуюча подорож чи, може, можливість другого шансу. З того самого моменту, коли ми приходимо в цей світ, ми відчуваємо страх, злість, біль і радість... ми відчуваємо силу-силенну непереборних емоцій. Часом вони беруть над нами верх, а часом ми беремо їх під свій контроль. Але єдиним та беззаперечним є те, що, дорослішаючи, ми вперто вчимося ховати почуття, які нас лякають від інших, боячись осуду. А згодом і від самих себе, переймаючись, що не зможемо спинитись, що, вирвавшись за рамки ввічливості, правильності та дозволеності, не зуміємо повернутися назад, у свій безпечний та комфортний маленький світ. Жахливо, що більшість із нас проживає своє життя, повністю відмежувавшись від сильних почуттів та емоцій. Ми затоптуємо їх углиб себе, тим самим не даючи собі шансу прожити їх і побачити, що з цього вийде. Адже наскільки б простішим усе було, якби люди хоч іноді казали те, що думають, не забороняли собі мріяти і помилятись. 
      	Малюки, вони такі щирі. Нам потрібно вчитись у них сприймати життя: сміятись, коли на душі радісно, плакати, коли боляче, тішитись таким непомітним нам, дорослим, дрібницям і говорити все так, як є, не фільтруючи відповідь десятками фільтрів, зітканих з упереджень і страхів. Замість того, щоб заганяти себе в  рамки і жахатися, що подумає про тебе світ, якщо ти будеш собою, просто дозвольте собі дихати і відчувати! 
Поділіться зі світом своїми емоціями. Можливо, він не сприйме вас... І ви це мужньо приймете.  Але що, як світ відгукнеться на ваш поклик, заграє в унісон з вашими відчуттями і дасть відповідь на всі запитання? Чи замислювались ви, що тоді? Чи, може, ви звикли уявляти лише невдалий хід подій?  Хіба ж не цікаво дізнатися, що з цього вийде? Усі ми люди! І, незважаючи на колір шкіри, соціальний статус, суспільство та сім'ю, в якій виросли, ми в однакових умовах!  Шукаємо сенси, здійснюємо вибір, ризикуємо, помиляємось, мріємо, намагаємось знайти своє призначення та бути  щасливими!   Усе це можна назвати одним словом «Життя».  Хіба не заради нього усі ми тут? – Аби бути живими! Не потрібно ставитись до життя, як до чогось складного та несправедливого. Воно просте по своїй суті. Якщо ти відчуваєш його цінність щомиті, воно віддячить тобі за це. Невже так важко прокинувшись вранці, просто зрадіти тому, що ти ЖИВИЙ!? Я впевнена, що всі, кого вже немає з нами, позаздрили б нам тільки за те, що ми існуємо. А поки ми існуємо, все тільки в наших руках, і те, яким є наше життя є результатом НАШОГО з вами вибору і нічийого більше. Інколи нам здається, що світ, мов комп'ютерна гра. Ми замкнені в його рамках, і хтось такий незрозумілий просто сидить перед гігантським телевізором і тисне на клавіші, як у відеогрі: куди піти, кого покохати, коли померти; немає ніякого вибору, адже часто те, що з нами відбувається, непідконтрольне нікому і нічому. Що ми не такі, як інші, не такі, як той хлопець чи та дівчина. І це вірно, ми не такі і такі ж самі одночасно. Ми об'єднані однією ціллю і ділимо одну планету, ми взаємодіємо один з одним, кохаємо, дружимо, втрачаємо інших і самих себе. Але попри всі випробування, попри всі страхи, ми змушені іти вперед! І як сказала одна акушерка в родзалі:  «Дороги назад немає!»
 Ми не в змозі дізнатись, що буде за мить, і не в нашій компетенції переписати минуле чи спинити теперішнє... Усе, що в нас є, це можливість пам'ятати те, що було, насолоджуватись тим, що маємо, і мріяти про те, що все у нас буде добре! Інакше ніяк! Тому тільки  вперед! Що б там нас не чекало за дверима, які ми всі так ревно пручаємось відчинити, ми не можемо навіки залишатись там, де ми є в цю мить. Інакше ми деградуємо, загубимось у різнобарв'ї спогадів та розчарувань, в коридорі з безліччю дверей, жодні з яких не поведуть нас далі. Страх – наш єдиний ворог! Наше завдання – приручити його, домовитися з ним і перестати бути його добровільними рабами. Все-таки він є частиною нас, а ми – сильніші та відважніші, аніж можемо уявити!

ID:  591230
Рубрика: Проза
дата надходження: 02.07.2015 13:21:43
© дата внесення змiн: 11.05.2016 16:02:01
автор: Інга Хухра

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (573)
В тому числі авторами сайту (14) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Lily Grant, 02.07.2015 - 19:00
Погоджуюсь,
Зараз я переживаю те ж саме.
Лукавити перед собою не варто, та інколи інакше не вижити. Якщо хоч ми самі не можемо слідувати своїм порадам, то, можливо, іншому вони допоможуть smile
Згадую свого улюбленого Ван Гога. Він переносив біль свого життя на картини, які нам приносять радість. І хоч дуже страждав, та все ж міг показати цю біль в яскравих барвах.. Цьому нам треба повчитись у нього smile
 
Lily Grant, 02.07.2015 - 15:44
Плюсую!)
Думаєш, що життя складне - воно буде складним.
Радієш кожній миті, тягнешся обійняти весь світ та танцюєш разом з зірками, - тоді й світ буде таким дял тебе wink
 
Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, але, мабуть, писати про все це легше, аніж зробити... і я сама трішки лукавлю, адже, часом, цих дверей у майбутнє просто не видно... виходу наче й зовсім нема... зараз саме так я це бачу... почала писати цю річ на емоційному підйомі, а завершила в повній депресії... готова би сама відчинити ті двері поскоріш,назустріч чомусь новому, а натомість петляю в тому болісному сумному коридорі без кінця.... і кожні двері пізнавані....старі.. затерті... і темні...щось мене явно понесло в геть інший напрямок від твору...протиріччя
 
Шон Маклех, 02.07.2015 - 14:09
Дуже цікаво! У Вас нові мотиви в творчості! З цим Вас можна привітати! Успіхів! give_rose give_rose give_rose
 
Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна curtsey так,мотиви справді нові... уе не може не тішити...правда, пишеться рідше... пропав запал і віра у цю справу frown
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: